До Апеляційного суду Херсонської області

(через Чаплинський районний суд Херсонської області)

Позивач (апелянт): П.І.Б

04.04.1957 року народження

вул. ____________, буд. 64

смт. Чаплинка, Херсонська обл., 75200

тел. ___________

Відповідач:            П.І.Б

вул. ___________, буд. 56

смт. Чаплинка, Херсонська обл., 75200

Третя особа

без самостійних вимог: Орган опіки та піклування

                        Чаплинської райдержадміністрації

смт. Чаплинка, вул. Спартака,12

Херсонська обл., 75200

Справа № /////-2012р.

АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА

на рішення Чаплинського районного суду Херсонської області

від 21.08.2012 року

21 серпня 2012 року Чаплинським районним судом ухвалено рішення, яким в задоволенні позовних вимог за моїм позовом до Г. про позбавлення батьківських прав відмовлено.

З вищевказаним рішенням не згоден у зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Рішення суду не ґрунтується на належних та допустимих доказах. Крім цього, судом допущено неповне з’ясування обставин, що мають значення по справі. Суд при прийнятті рішення керувався одними доказами та не брав до уваги інші, що свідчить про неповне з’ясування обставин справи.

Верховний Суд України в Постанові Пленуму від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснив, що рішення є  законним  тоді,  коли  суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, 

вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають 

застосуванню до даних правовідносин відповідно  до  статті  8  ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні  за  змістом  відносини  (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Обґрунтованим визнається рішення,  ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. 

Згідно п. 8 вказаної постанови Пленуму ВСУ, ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності,  встановленій статтею 215 ЦПК і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну 

та резолютивну частини. У мотивувальній частині рішення слід наводити дані  про 

встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них  правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні  грошових  та  інших  майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої 

дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК). Резолютивна частина повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі  встановлених   фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у статтях 215 - 217 ЦПК

Відповідно до приписів ст. ст. 4, 8,10,11,212,213 ЦПК України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При розгляді справи суд не дотримався наведених роз'яснень Верховного Суду України та не виконав вимог 212, 213, 214, 215 ЦПК України, тому  прийняв помилкове рішення.

Згідно з вимогами пункту 1 Листа Верховного Суду України № 01-8/393 неповне з'ясування обставин справи, що має істотне значення для справи, тягне за собою скасування рішення зі справи. Судом першої інстанції порушені і ці вимоги, оскільки обставини справи, що мають істотне значення для вирішення спору належним чином не дослідженні в судовому засіданні, судом не дано юридичну оцінку правовідносинам сторін, що склалися, не надано оцінки доказам залученим до матеріалів справи, що є підставою для скасування прийнятого рішення, виходячи з наступного.

25.09.1999 року моя донька Трохимчук Діна Олександрівна уклала шлюб з Громяк Олександром Михайловичем та прийняла його прізвище. Від спільного проживання у них 19.05.2003 року народилася донька – Громяк Юлія Олександрівна. Однак, сімейне життя у моєї доньки не склалося, а тому 27.04.2006 року шлюб був розірваний. Після розірвання шлюбу донька залишила за собою прізвище Громяк, і разом з моєю онукою почала проживати в моєму будинку.     

Суд в своєму рішенні без жодного обґрунтування зазначає, що відповідач Г. не ухиляється від виконання своїх батьківських обов’язків, виконання їх перешкоджають позивач і його дружина. Суд зробивши такий висновок, не взяв до уваги, що дружина (моя донька) померла 25 січня 2012 року, а тому такий висновок суду свідчить про поверховість дослідження матеріалів справи.

Крім того, суд також не надав належної правової оцінки доказам, які беззаперечно доводять, що відповідач після розірвання шлюбу з моєю донькою взагалі не брав участі у вихованні та утриманні своєї дитини. Більше того, навіть не знав, де навчається його донька.

Суд також не взяв до уваги, що відповідач нотаріально підтвердив своєю заявою відмову від утримання та виховання доньки. А тому не зрозуміло, як суд прийшов до такого висновку, що Г. не ухиляється від своїх батьківських обов’язків, хоча взагалі відмовився від свої дитини, та надав до суду заяву, в якій позов просив задовольнити, що в котрий раз підтверджує небажання батька виконувати свої обов’язки, передбачені Сімейним кодексом України.         

Суд при прийнятті рішення також не врахував пояснення свідків по справі Константиновича В.С. та Михайлова М.А., які підтвердили, що Громяк Юлія після смерті матері проживає зі мною, а також те, що її батько не відвідував свою доньку, матеріально їй не допомагає.

В підтвердження не виконання обов’язку батька по утриманню своєї дитини свідчить також довідка про неотримання аліментів від 21.02.2012 року видана відділом державної виконавчої служби Чаплинського РУЮ, яку суд при винесенні рішення також не взяв до уваги.

Тобто, вищевказане свідчить про неповне з’ясування судом обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, що є порушенням ст. 213 ЦПК України.

        Відповідно до ст. 212 ЦПК України, жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Однак судом односторонньо та беззаперечно прийняті докази відповідача, органу опіки та піклування Чаплинської райдержадміністрації, а докази позивача взагалі не прийняті до уваги та їм не надано належної правової оцінки та обгрунтування.

У випадку ухилення батьків від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини вони можуть бути позбавленні батьківських прав на підставі ст. 164 СК України. 

         На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 179, 212, 213, 292, 295, 307, 309  Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 150, 157, 164, 165, 258 СК України, -

ПРОШУ:

1. Прийняти апеляційну скаргу до розгляду.

2. Скасувати рішення Чаплинського районного суду Херсонської області від 21.08.2012 року по справі за моїм позовом до Г. про позбавлення батьківських прав, ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Додаток:

1.      Копії апеляційної скарги – 3 прим.

2.      Копія рішення Чаплинського районного суду від 21.08.2012 року

3.      Докази сплати судового збору.

«    »___2012р.                                               ____________ Т.