До палати з цивільних справ

Апеляційного суду Полтавської області

Апелянт:    Особа_1, 

                     адреса: ______________________

                   індекс: ______________________

                   тел. _________________________

                   по справі за моїм позовом до

Відповідача:  Особа_2,

                     адреса: ______________________

                   індекс: ______________________

                   засоби зв’язку не відомі

про стягнення суми боргу та процентів за договором позики  

Апеляційна скарга 

 на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 30.07.2009 р. 

Заяву про апеляційне оскарження рішення Машівського районного суду Полтавської області від 30.07.2009 року подано 10.08.2009 року.

30.07.2009 року Машівським районним судом Полтавської області по цивільній справі №________ за моїм позовом до Особи_2 про стягнення суми боргу та процентів за договором позики було ухвалено рішення. Дане рішення вважаю незаконним та необґрунтованим у зв’язку з тим, що судом було неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, а також порушення норм процесуального права.

1)      В попереднє судове засідання Особа_ц2 не з’явився. Судом було визнано, що відповідач не з’явився без поважних причин у зв’язку із чим попереднє судове засідання було проведено без участі відповідача.  Ч. 9 ст. 130 ЦПК України встановлює, що у разі неявки у попереднє судове засідання сторони без поважних причин або неповідомлення нею причин неявки з’ясування обставин у справі  проводиться на підставі доказів, про надання яких було заявлено до або під час попереднього судового засідання. Не подавши докази до початку попереднього судового засідання та не з’явившись без поважних причин у нього, Особа_2 втратив право подавати будь-які докази суду. А отже, суд не мав права задовольняти клопотання Особи_2 про долучення до матеріалів справи консультативного висновку приватного підприємства «Медичний центр _________», а також про допит свідків. Адже дані клопотання були заявлені відповідачем 17.03.2009 року уже під час слухання справи по суті.

2)       за час всього розгляду справи судом не було встановлено особу відповідача. На прохання суду надати паспорт відповідач відмовив у зв’язку з відсутністю у нього зазначеного документу. В наступних судових засіданнях суд навіть не запитував про наявність у відповідача паспорту. А отже, суд не повинен був допускати до участі у справі невідому особу, суд не повинен був задовольняти клопотання невідомої особи щодо залучення у якості представника Особи_3, долучення до матеріалів справи консультативного заключення «Медичного центру ___________», допиту свідків, проведення експертизи і т.д.

3)      судом помилково встановлено, що відповідач працював у ТОВ «____» в с. ______. При цьому суд посилається виключно на пояснення свідків. Але ж чому суд не звернув увагу на те, що навіть під час своїх відповідей Особа_2 та його представник Особа_3 зазначають, що відповідач ніде і ніколи не працював. Ці обставини підтверджуються звукозаписом: 13:03:13 год. на 15 хв. 23 с. та 17 хв. 12 с. пояснень. Доречі свідок Ш. також зазначив, що Особа_2 ніде не працював.  Також не приймає до уваги суд і письмову відповідь ТОВ «__________» від 30.03.2009 року в якій зазначено, що Особа_2 ніколи не знаходився в трудових відносинах із даним закладом.

{smscoin_key}Крім того, якби відповідач дійсно працював у ТОВ «_______», то він би не казав, що власником даного закладу є Особа_1, тому що головний офіс і всі власники даного закладу знаходяться у м. Києві (підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію) і жодного відношення до даного товариства я не мала, окрім трудових (працювала на посаді оператора-касира).

4)      суд не мав права приймати до уваги пояснення свідків, М., Ж., Ш., ще й і з тих причин, що допит свідків був проведений з грубим порушенням норм процесуального права:

-          при встановленні осіб свідків суд перевірив документ, який посвідчує особу лише у М. В інших свідків такі документи не перевірялися, а тому ні суду, ні мені не було відомо чи справді це саме ті особи, якими себе назвали;

-          жоден із свідків в судовому засіданні не був приведений до присяги, а сам текст присяги, який ними був підписаний був наданий кожному із них секретарем судового засідання лише після того, як вони надали свої пояснення. Ці обставини підтверджуються звукозаписом судового засідання, який був проведений 17.03.2009 року. (свідки заповнювали присягу: М., початок пояснень 13:56:56 на 10 хв.; Ж. початок пояснень 14:08:00 на 8:08 хв.; Ш. початок пояснень 14:17:07 на 11:20 хв.)

Отже, взявши до уваги пояснення свідків, суд порушив вимоги ч. 1 ст. 59 ЦПК України, адже докази, які одержані з порушенням встановленого законом порядку суд до уваги не бере. Крім того, жоден із свідків не повідомляв суду про те, що хтось із них бачив або чув щоб на Особу_2 здійснювали моральний чи фізичний тиск і примушували до написання розписок.

5)      в тексті рішення суд зазначає, що свідок М. нібито повідомив наступне: «… Особа_4, який також працював у цьому клубі вимагав повернути ці гроші, дзвонив, погрожував. Потім Особа_4 в 2007 році зник із села і ці претензії до нього припинилися». Звідки суд взяв такі пояснення свідка невідомо. По-перше – М. в своїх поясненнях не зазначав про те, що Особа_4 працював у ТОВ «________». Більше того, ніхто із учасників процесу, ні сторони, ні свідки не говорили, що Особа_4 був працівником клубу. По-друге – М. ніколи не говорив, що Особа_4 в 2007 році зник із села. На яких підставах суд зазначає в рішенні завідомо неправдиві відомості також не зрозуміло.

6)      таким же не зрозумілим є і те, що суд вказав що свідок Ж. підтвердив, що Особа_2 в 2006 році нібито працював в ТОВ «_______». Прослухавши пояснення свідка, я так і не почула, коли ж він вказував такі відомості. Свідок вказував 2008 і 2007 роки. А це вже суперечить самим поясненням Особи_2, який стверджує, що працював з весни 2006 року до грудня 2006 року.

7)      під сумнівом також правдивість пояснень свідка Ш., які суд не зважаючи на порушення закону приймає до уваги але при цьому належної оцінки не дає. Так Ш. сказав суду, що в 2006 році Особа_4 нібито повідомив йому, що останній вивозив Особу_2 на «мусорник» і той писав там розписки. Але сам Особа_2 у своїх поясненнях суду вказав, що його нібито примушували писати розписки у приміщенні клубу в с. _________ по вул. _________, __ і це було у 2007 році. Чи міг тоді Особа_4 повідомити Ш. про події, яких ще не було викликає великі сумніви. Хоча суд не звертає на це уваги. Та й не зазначав Ш. ніколи тих обставин, що Особа_4 був залежною людиною від гри на автоматах. І звідки суд встановив ці відомості, вказуючи про них в рішенні?

8)   безпідставно судом не прийнятий до уваги лист-відповідь на вимогу про повернення боргу, який датований 26.03.2008 року (а.с. 47). В даному листі відповідач визнає свій борг і навіть стверджує, що віддав всю суму боргу. Мною наданий письмовий доказ з власним підписом Особи_2., який не спростований нічим крім усних заяв відповідача, що той його не писав. Хоча сам же Особа_2 підтвердив, що відповідь на вимогу направляв. Ці обставини підтверджуються також і оригіналом конверта у якому прийшов лист від відповідача на мою адресу. Більше того до матеріалів я залучила оригінал листа. Тому відповідач мав змогу спростувати те, що підпис у даному документі не його, провівши експертизу, але не зробив цього. Так на яких підставах суд вирішив, що лист написаний не відповідачем?

9)   незрозуміло з яких причин суд ігнорує повідомлення Машівського РВ ГУ МВС України в Полтавській області (арк. справи 110) про відмову у порушенні кримінальної справи відносно Особи_1 та Особи_4. Адже дана перевірка була проведена за окремою ухвалою Машівського районного суду Полтавської області від 17.03.2009 року. І доречі, прокуратура Машівського району Полтавської області перевіряла в установленому Законом України «Про прокуратуру» порядку законність відмови у порушенні кримінальної справи. Порушень не було виявлено.

10) Також судом першої інстанції проігноровано те, що консультативний висновок був виданий Особі_2 незаконно:

-          в документі відсутній вихідний реєстраційний номер;

-          вік пацієнта не відповідає тому, який у Особи_2 був на той час ( зазначено, що пацієнту було 19 років, але відповідачу на той час було уже повних 21 рік і 5 місяців). Наврядчи останній не пам’ятав свій вік вказуючи свої дані лікарю;

-          відсутня мала іменна печатка лікаря-спеціаліста;

-          даний документ виданий 31.12.2006 року, а це була неділя та ще й передноворічний день. Тобто клініка в цей час взагалі не працювала.

-          відповідачем не надано жодних платіжних документів, які також могли б підтверджувати його лікування в цьому медичному закладі.

10)   обурює також і те, що суд у рішенні вказує на те, що позивачем не надані докази щодо джерел отримання коштів. Але ці гроші дійсно були подаровані мені та моєму чоловікові на весілля, а на підтвердження наявності цих грошей моїм представником було заявлено клопотання про залучення до матеріалів справи фотокартки на якій зображена я і в моїх руках банка з подарованими грошима. Але суддя відмовила у задоволенні клопотання пославшись на неналежність доказу навіть не оглянувши фотокартку.

11)   не може бути прийнятий до уваги також висновок почеркознавчої експертизи. Причини цього наступні:

-          як зазначено у висновку  експерта (зворотна сторона арк. справи 114) вільні та умовно-вільні зразки почерку, які були надані на експертизу належать гр. Ч., а не відповідачу по справі. Чому суд не звернув уваги на це не зрозуміло;

-          якщо ж звернутися до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, то стає зрозумілим, що четверте питання, яке було поставлено експертові взагалі виходить за межі почеркознавчої експертизи. А тому експерт взагалі не міг давати на нього відповідь. Натомість відповідь, яку надав експерт відноситься до питання, яке навіть не задавалося експерту. Але навіть якщо на хвилину припустити, що висновок почеркознавчої експертизи №________ від 24.06.2009 р. є допустимим доказом, то однозначно можна сказати, що факторів, які вплинули на незвичність умов під час написання розписок, про які зазначає експерт, може бути  дуже велика кількість. Наприклад, холодна пора року, що спричинило погіршення функціонування м’язів рук відповідача, а також наявність на відповідачеві в моменти написання розписок зимової, дутої куртки, яка обмежувала і збивала рухи Особи_2. Також могли вплинути певні переживання про те, що в борг беруться такі великі гроші (тим більше, якщо відповідач, можливо, уже тоді не мав наміру віддавати ці гроші). І ряд інших факторів, які не мають нічого спільного з фізичним чи психологічним тиском.

12)   неправильні висновки суду і про те, що розписки написані в один день без розриву у часі. Це є лише припущення суду. Дійсно розписки написані на подібних аркушах паперу і однією й тією ж шариковою ручкою. Але все це свідчить тільки про те, що на моєму робочому столі знаходився зошит у якому я робила робочі записи і ручка. Такими засобами я користувалася не по одному дню, а по декілька тижнів. І цілком нормальною є та ситуація, що і 24.12.2006 р. і 25.12.2006 р. я користувалася тією самою ручкою і зошитом, які Особа_2 і використовував для написання розписок.

13)   не мав права суд приймати до уваги і письмову заяву свідка, колишнього директора ПФ ТОВ «_______» Г., яка за клопотанням відповідача Особи_2., ухвалою суду, була залучена до участі у справі в якості свідка. Порядок допиту свідків абсолютно чітко передбачений ст. 180 ЦПК України. Г. в судове засідання 28.07.2009р. не з’явилася. Втім вона, як зазначає суд, приїжджала на кілька днів раніше і написала заяву в якій не знаючи суті справи надала саме такі відомості, які були необхідні Особі_2. Хто ж тоді повідомляв свідка Г. про що необхідно написати в заяві, хто приводив до присяги, хто попереджав про кримінальну відповідальність, хто задавав питання і т.д.? Даний доказ є недопустимим, а тому я вважаю, що судом порушено ч. 1 ст. 59 ЦПК України адже докази, які одержані з порушенням встановленого законом порядку суд до уваги не бере.

14)   також судом не правильно застосовано ст. 1051 ЦК України. Адже рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства… Отже, у зв’язку з тим, що жодним доказом вчинення насилля над відповідачем в момент написання розписок не підтверджено суд мав би задовольнити мій позов у повному обсязі. Тим більше, що жоден із свідків не повідомляв про те, що йому відомо що-небудь про примушування до написання розписок Особи_2.

15)                       Особа_2. в своїх поясненнях повідомляв суду, що саме я кричала на нього, штовхала його, примушувала писати розписки, але після того як мій представник нагадав йому, що я була на 6 місяці вагітності він сказав, що я цього не робила. Особа_2. почав стверджувати, що це робив Особа_4. Але починаючи із початку жовтня 2006 року і по цей час я взагалі не спілкуюся із своїм батьком з тих причин, що він залишив сім’ю і почав проживати з іншою жінкою. Тому неправдивими є пояснення Особи_2 про те, що під час написання розписок Особа_4 був також присутній. Тим більше, що відповідач і сам не зміг повідомити  суду ні дату, коли його нібито примушували писати розписки, ні час. Крім того, спочатку Особа_2 повідомив, що зазначені події відбувалися наприкінці січня 2007 р., а потім, що розписки ним написані на початку січня 2007 року. Ці факти свідчать тільки про одне: відповідач повідомив суду завідомо неправдиві відомості про вчинення злочину, якого насправді не було, а це вже підпадає під дію ст. 383 КК України.

Отже, з огляду на вищезазначене судом неправильно встановлено, що під час написання розписок Особою_2 24.12.2006 року та 25.12.2006 року на останнього чинився психічний чи фізичний тиск Особою_4. Не правильним є висновок суду і про те, що відповідач не отримував в борг гроші. Адже сам Особа_2 в розписках зазначав про те, що гроші він отримав. Неправильність висновків підтверджується, як поясненнями самого відповідача в яких він постійно плутався, так і перевіркою Машівського РВ ГУ МВС України в Полтавській області, відповідно до висновків якого подія злочину була відсутня. Відповідачем не доведено обставини, які б свідчили про тиск на нього в момент написання розписок. Не  підтвердилися ці обставини ні поясненнями свідків, ні висновком почеркознавчої експертизи. Та і сам суд роблячи свої висновки висловлює лише припущення: «що розписки від 24.12.2006 р. та 25.12.2006 р., в яких зазначено про отримання грошей Особою_2 на загальну суму 36470 гривень могли бути написані ним в умовах, що не виключали фізичний та психічний вплив на нього зі сторони…». Виходить, що суддя ухвалюючи рішення так достовірно і не встановила чи був тиск, чи не було його взагалі, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, ст.1051 ЦК України.

На підставі вищезазначеного та керуючись ст. 218, ч.2 ст. 625, ст. 1046, ч. 2 ст. 1047, ст. 1050, ст. 1051 ЦК України, п.2 ч.1 ст.307, ч.1 ст. 309 ЦПК України, - 

ПРОШУ:

1)      скасувати рішення Машівського районного суду Полтавської області від 30 липня 2009 року за моїм позовом до Особи_2 про стягнення боргу та процентів за договором позики.

2) var container = document.getElementById('nativeroll_video_cont'); if (container) { var parent = container.parentElement; if (parent) { const wrapper = document.createElement('div'); wrapper.classList.add('js-teasers-wrapper'); parent.insertBefore(wrapper, container.nextSibling); } }