Вищий адміністративний

суд України

Особа, яка подає касаційну скаргу:

ВАТ «______»,

адреса: __________________________,

тел./факс.: _______________________,

Позивачі:

Особа_1,

адреса проживання: ________________,

тел.: _____________________________

Особа_2,

адреса проживання: ________________,

тел.: _____________________________

Особа_3,

адреса проживання: ________________,

тел.: _____________________________

Відповідачі:

______________________ обласна рада,

адреса: ___________________________

Виконавчий комітет ___________ районної у м. __________ ради,

адреса: ____________________________

Треті особи:

Управління майном _________ обласної ради, адреса: _______________________________

Орган опіки та піклування, виконком _____________ районної у м. ________ ради

адреса: _______________________________

Державна податкова інспекція у м. _________,

адреса: _______________________________

КП БТІ «_________»

адреса: _______________________________

КАСАЦІЙНА СКАРГА

на постанову місцевого ________ районного суду м. _________ від «__»________ р.

та ухвалу _______________ апеляційного адміністративного суду від «__»________ р.

Постановою ___________ місцевого районного суду м. _________ від «__» липня 2008 р задоволено адміністративний позов Особи_1, Особи_2, Особи_3 до __________ обласної ради, виконавчого комітету __________ районної у м. ___________ ради, треті особи ВАТ «777», ДПІ у м. __________, орган опіки та піклування, КП БТІ «_______», управління майном ____________ обласної ради та визнано протизаконними рішення 12 сесії ________ обласної ради четвертого скликання від 29.06.04 в частині передачі у власність ВАТ «777» приміщення гуртожитку по вул. ________, _ та рішення виконавчого комітету __________ районної у м.___________ № __ від 25.01.2005 в частині оформлення в цілому права власності ВАТ «777» на гуртожиток,загальною площею 817,2 кв.м, який розташований в м. _________ по вул. __________, __ та покладенняобов'язку на КП БТІ «__________» підготувати та оформити свідоцтво про право приватної власності іпроведення реєстрації права власності за ВАТ «777» ( пункти 6, 6.1.) та скасовано їх.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.02.09 вказану постанову місцевого суду залишено без змін.

Вважаємо, що вказані судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи з наступних підстав:

{smscoin_key}1. Відповідно до ст. 316 - 319, 321 ЦК України правом власності є право особи на річ(майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном Суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу, тобто фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права. Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Відповідно до п. 20 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування» до повноважень обласної ради відноситься вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні обласних рад. Відповідно до п.5, ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Отже, чинним законодавством України не заборонено здійснення обласною радою як власником майна здійснення передачі нерухомого майна у власність суб'єктів господарювання. Навпаки Законом України «Про місцеве самоврядування» до повноважень обласної ради прямо віднесено вирішення питань щодо відчуження майна що перебуває у комунальній власності Постанова суду в тій частині, що діючим законодавством України не передбачена можливість здійснення передачі органами місцевого самоврядування у колективну власність господарських товариств майна не відповідає дійсності оскільки питання щодо передачі майна з комунальної власності в приватну регулюються такими нормативними актами як Цивільний кодекс України та Закон України «Про місцеве самоврядування». А тому при передачі гуртожитку по вул. ___________, __ з комунальної власності ____________ обласної ради у власність ВАТ «777» відсутні порушення чинного законодавства України.

При винесенні постанови судом був невірно застосований Закон України «Про власність» втратив чинність на підставі Закону N 997Л/ від 27.04.2007 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України» та не застосована ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування».

У відповідності до ст. 128-129 Житлового кодексу УРСР жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету. На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Спільних рішень щодо поселення позивачів в гуртожиток ні адміністрацією ДП «777-1» чи інших підприємств, уповноважених ним розпоряджатися та відповідним профспілковим комітетом не приймались і, відповідно, спеціальні ордера, які є єдиними підставами для вселення на жилу площу в гуртожитку не видавались. Про даний факт неодноразово заявлялось в судових засіданнях представниками ВАТ «777». Оскільки позивачі проживали і до цього часу проживають у спірному гуртожитку без передбачених законом правових підстав то і зміна власника не може вплинути на їхні права відносно гуртожитку, оскільки такі права відсутні. Самі позивачі у позовній заяві жодним чином не зазначили які саме їх права були порушені. Також не було надано жодних доказів, що б підтверджували факт порушення їх прав.

Висновок суду, що оскаржуване рішення __________ обласної ради порушує житлові права громадян - жильців гуртожитку на приватизацію житлового фонду, передбачені ст.9 Житлового кодексу України прямо суперечить законам України, оскільки по-перше такого нормативного акту як Житловий кодекс України не існує, по-друге - відповідно до п.2 ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», у редакції, що діяла на момент звернення позивачів до суду та ухвалення _________ Районним судом м. _________ постанови про задоволення позову, не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв-заповідників; кімнати в гуртожитках: квартири (будинки), які перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Тому право позивачів на приватизацію кімнат в гуртожитку не могло бути порушене, оскільки воно було відсутнє.

Висновок суду про те що перехід права власності на спірний гуртожиток впливає на житлові права його мешканців, оскільки обсяг цих прав може бути зменшений новим власником в порівнянні з житловими правами мешканців квартир (кімнат) в об'єктах державного житлового фонду суперечить фактичним обставинам справи та вимогам процесуального законодавства України. Відповідно до вимог постанови ПВСУ № 11 від 29.12.76 «Про судове рішення» Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, щорегулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

В силу принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку і перевірені в тому судовому засіданні, в якому постановляється рішення. Даний висновок суду ґрунтується лише на припущенні що оскаржувані рішення можуть негативно вплинути на житлові права позивачів без дослідження будь-яких доказів, які б могли б підтвердити вказаний висновок.

Як негативний наслідок судом в оскаржуваному рішенні було зазначено, що обсяг житлових прав мешканців було зменшено внаслідок того, що їм було запропоновано укласти строкові договори найму з визначенням на власний розсуд вартості за користування кімнатами.

Однак даний висновок суперечить вимогам закону, оскільки відповідно до ст. 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату. Тобто пропозиція мешканцям гуртожитку укласти строкові договори найму жилих приміщень ґрунтувалася на вказаній нормі закону. Висновок суду про те, що плата за користування жилими приміщеннями була визначена на власний розсуд не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки судом не було досліджено який розмір плати за користування жилими приміщеннями є обґрунтованим і чи відповідає йому розмір квартплати запропонований в проекті договору найму жилого приміщення.

Висновок суду щодо того, що порушення прав позивачів було здійснено внаслідок того, що директором ДП «777 - 1» на колективне звернення мешканців гуртожитку було направлено листа від 12.12.05, де останні попереджені про виселення з гуртожитку у примусовому порядку у разі неукладення договорів найму житла суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки як уже зазначалося вище у відповідності до ст. 128-129 Житлового кодексу УРСР жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету. На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Спільних рішень щодо поселення позивачів в гуртожиток ні адміністрацією ДП «777 - 1» чи інших підприємств, уповноважених ним розпоряджатися та відповідним профспілковим комітетом не приймались і, відповідно, спеціальні ордера, які є єдиними підставами для вселення на жилу площу в гуртожитку не видавались. Тому для забезпечення законності проживання вказаних позивачів у гуртожитку по вул. __________, __ останнім було запропоновано укласти договори найму жилого приміщення та роз'яснено вдоступній для мешканців формі зміст ст. 1212 ЦК України відповідно до якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Висновок суду про те що рішення обласної ради не є правовстановлювальним документом на підставі якого може бути здійснена реєстрація права власності на нерухоме майно суперечить нормам законодавства України, оскільки відповідно до п. 6.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування юридичним особам на підставі документів, установлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об'єкти нерухомого майна, крім правовстановлювальних документів, передбачених у додатку 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно Відповідно до ч.1 ст.59Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада ( в т.ч обласна) в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, а тому документом, що підтверджує розпорядження комунальним майном обласною радою є відповідне рішення. Таким чином правовстановлювальний документ та документ, що підтверджує право власності на нерухоме майно не є тотожними поняттями. Рішення обласної ради та районної ради є лише документами на підставі